Via est Vita

Трішки розчарування, отриманного в кінці матчу (єдиного, нажаль, який я бачила), повністю компенсується афігітєльним відчуттям, що приходить, коли сидиш в Созополі на балконі над морем в душевному колі багато років небачених болгар, а на все узбережжя лунає гімн України (на початку матчу). І на серці ще тепліше стає:-)
Останнє врізалося в пам"ять надовго, а перше - просто гра, естетики якої я, схоже, таки не розумію.